20 січня Україна вшановує «кіборгів» — захисників Донецького аеропорту, чия стійкість стала символом незламності. Кропивничанин Руслан Неня, який у травні 2014-го командував загоном 3-го полку спецпризначення, був серед тих 80 воїнів, які прийняли перший бій за летовище.
Початок оборони ДАПу мало нагадував епічну битву. У квітні 2014 року, коли спецпризначенці тільки зайшли на об’єкт, аеропорт продовжував жити звичайним життям: працювали магазини, прилітали пасажирські рейси. Військових оселили у старому терміналі, щоб вони не заважали цивільним у новому. Проте за межами терміналів уже готувався ґрунт для конфлікту. Руслан згадує абсурдні провокації: підбурювана молодь оточувала збірний пункт і вигукувала дивні звинувачення.
Молодь до нас кричала, що ми австралійський спецназ. Що вони тільки не кричали. Що ми взагалі тут не українці, що ми заслані. Пальцем показували: «От він точно австралійський спецназ. Він точно ні одного слова українською не скаже». І так воно і вийшло: він українською жодного слова не сказав, бо російською розмовляв на той час.
Нам кричали, що ми австралійський спецназ
Ситуація загострилася 26 травня. Бойовики зайняли новий термінал, скориставшись доступом до ліфтів, який їм надали вночі. Руслан Неня пригадує, що персонал аеропорту до останнього не усвідомлював масштабів загрози, і військовим довелося буквально просити людей евакуюватися.
Хронологія першого бойового зіткнення виглядала так:
- постріл українського снайпера по бойовику з ПЗРК, який намагався збити вертоліт;
- перехід від автоматних черг до кулеметного вогню та підствольних гранатометів;
- триденна операція з вибиття ворога з нового термінала;
- прибуття підкріплення — літаків Іл із піхотою та бронетехнікою.
Тоді, у травні 2014-го, спецпризначенці впоралися без втрат — лише троє бійців отримали поранення. Руслан залишався в аеропорту до кінця місяця, не знаючи, що попереду ще 242 дні виснажливої оборони, яка закінчиться лише в січні 2015 року після підриву термінала.
Дані про загиблих у боях за Донецький аеропорт
Статистика втрат у цій битві досі залишається предметом дискусій. Офіційні та експертні джерела наводять різні цифри:
- Міноборони (дані 2022 року) — 97 загиблих, серед яких шестеро бійців кропивницького 3-го полку імені Святослава Хороброго;
- проєкт «Книга пам’яті полеглих за Україну» — 100 загиблих захисників;
- незалежні військові експерти та пізніші звіти — понад 200 загиблих та понад 500 поранених героїв.
Сам Руслан Неня завершив першу каденцію служби восени 2016 року через поранення у Красногорівці. Проте у лютому 2022-го він знову взяв до рук зброю, пройшовши пекельні бої бія Лисичанська та Сіверськодонецька. Сьогодні ветеран вдома, звільнившись за станом здоров’я, але пам’ять про перші дні в аеропорту залишається частиною його життя.
Залишити коментар