Усього кілька тижнів тому він повернувся з Італії не з одним результатом і не з випадковою відзнакою. П’ять нагород чемпіонату Європи з шосейного бігу серед ветеранів – саме так завершився турнір для Василя Лашкула з Олександрії. А починалося все з наміру скинути кілька кілограмів.
Сьогодні йому 66. А перший старт він зробив, коли йому було трохи за п’ятдесят. Без планів на медалі. Без амбіцій міжнародного рівня. Просто біг, який з часом став способом життя і спортивною історією європейського масштабу.
П’ять медалей в Італії та біг попри травму
Чемпіонат Європи з шосейного бігу серед ветеранів у Катанії, що тривав 1-3 травня, став для українця випробуванням і водночас черговим підтвердженням його рівня. Попри пошкодження задньої поверхні стегна, яке сталося за два тижні до старту і супроводжувалося спазмами, він вийшов на дистанції та змагався до кінця.
Результат – п’ять медалей різного ґатунку:
- друге місце в особистому заліку на дистанції 10 кілометрів;
- друге місце в командному заліку на дистанції 10 кілометрів;
- друге місце в естафеті, де три учасники бігли по два кілометри;
- друге місце в командному заліку у напівмарафоні;
- третє місце в особистому заліку напівмарафону.
Найскладнішим стартом став напівмарафон. Сам спортсмен визнає, що довелося працювати на межі можливостей.
“На третій день бігли пів марафон, було тяжко. Пробіг за годину 24 хвилини. Було нелегко, бо програма важкувата, у такому форматі ніколи не бігав. Вже коли біг 16-17 кілометрів, то треба було темп збавити. Пробіг добре, на максимумі”.
Як пробіжки для схуднення стали системним спортом
До бігу Василь Лашкул прийшов не через спорт високих досягнень. У студентські роки він грав у теніс, футбол, баскетбол і волейбол, але регулярні пробіжки з’явилися значно пізніше – як спосіб змінити фізичну форму.
Рішення було простим: позбутися зайвої ваги. Результат виявився швидшим, ніж очікував сам чоловік.
“Почав бігати, коли мені було трохи більше 50 років. Причина – була зайва вага, вирішив скинути 3–4 кілограми. Я втягнувся і за два місяці скинув 12 кілограмів. Потім мені сказали, що відбуваються змагання для ветеранів, і вирішив спробувати, на що я здатний. Переросло це в стиль життя. Мені це подобається”.
Перші тренування були скромними і навіть обережними. Декілька кілометрів уздовж річки, кілька виходів на тиждень і постійна внутрішня боротьба з лінню та втомою.
“Бігав біля річки по 1-2 кілометри три-чотири рази на тиждень. Сусіди дивляться – у шортах чи у формі, думають, що дядько вже з розуму зійшов”.
З часом це перетворилося на системну підготовку. Сьогодні він тренується 5-6 разів на тиждень, долаючи по 10-15 кілометрів за одне заняття. За рік виходить близько 3,5 тисяч кілометрів. Якщо раніше все фіксувалося в паперовому журналі, то тепер – у спортивному годиннику.
Міжнародні старти і фінансова реальність ветерана спорту
Перші міжнародні старти прийшли вже у зрілому віці. У 64 роки він виступив у Польщі, де посів сьоме місце. Наступного року результат став ще вагомішим – срібло чемпіонату світу у Швеції в напівмарафоні з часом 1 година 24 хвилини.
Попри статус члена збірної, частина витрат залишається особистим викликом. Екіпірування – від взуття до форми – спортсмен купує самостійно. Витрати на поїздки частково покриває благодійний фонд.
За правилами змагань, форма збірної України обов’язково має бути офіційною: з гербом та відповідним написом на майці. Якщо цієї вимоги не дотриматися – спортсмена знімають зі старту. Шукати таку форму доводиться власними силами – на різних сайтах чи через знайомих
Попри всі складнощі, він не планує зупинятися. Біг став для нього не тимчасовим захопленням і не способом довести щось комусь. Це вже інший ритм життя, який триває роками і не залежить від стартових протоколів чи медального заліку.
Залишити коментар