Його повернення додому стало подією, на яку чекали майже три роки. 24 квітня Олександр Іщенко разом із групою з 193 українських військових вийшов із російського полону після масштабного обміну, а вже 20 травня його зустрічали в рідному Кропивницькому після першого етапу реабілітації.
Обмін, який відбувся навесні, став 73-м від початку повномасштабної війни. Україна повернула військових різних силових структур – від ЗСУ до Нацгвардії та прикордонників. Серед звільнених були поранені, молоді бійці та офіцери, а наймолодшому виповнилося 24 роки, найстаршому – 60.
Усі 193 захисники, за даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, проходять лікування, фізичне та психологічне відновлення і отримують державну підтримку. Російська сторона заявляла про дзеркальну передачу такої ж кількості військовополонених.
Від будівельника з Кропивницького до боїв під Бахмутом
Олександру Іщенку 47 років. Він народився і жив у Кропивницькому, працював будівельником, доки не був мобілізований у 2023 році. Згодом опинився у складі 5-ї окремої штурмової бригади, яка діяла на Бахмутському напрямку.
14 листопада 2023 року під час боїв у селі Іванівське на Донеччині він потрапив у полон. Позицію українських військових тоді накрив артобстріл, після чого її зайняли підрозділи противника.
“Ми не знали дві доби, де він. А потім чеченці скинули відео, і саме з нього дізналися, що Саня в полоні. Спершу його знімало місцеве телебачення в Донецьку. Допитували: хто, звідки, чи добровольці. Постійно брехали, що вдома їх не чекають і вони нікому не потрібні. На відео було видно, як Саня дуже схуд. Але коли вони говорили неправду про Україну, він просто посміхався”, – розповіла сестра бійця Дар’я Безушко.
Згодом родина побачила його вже у сюжеті, який публікувався за участі Рамзана Кадирова. За словами близьких, кадри знімали в місці утримання українських військовополонених.
Підвали, Чечня і спроби зламати психологічно
Після кількох місяців утримання на окупованій території українських військових перевезли до Чечні. Там Іщенко провів більшу частину полону – у складних умовах із постійним тиском і обмеженнями.
За його словами, перші пів року вони майже не бачили світла дня.
“Перші пів року нас взагалі не випускали — ми постійно сиділи в підвалі. Чеченці сильно тиснули морально. Потім нас залучали до примусових робіт на будівництві. Усі полонені, загалом 193 людини, жили поруч у двох підвальних бараках. Годували двічі на день. Звісно, намагалися психологічно зламати: розповідали, ніби обмін планувався, але Україна від них відмовляється. У полоні я навчився молитися. Молитва до Бога дуже заспокоювала”.
Медична допомога, за його словами, була мінімальною – здебільшого знеболювальні. Лише важкохворих іноді вивозили до лікарні. Сам військовий має осколкове поранення стегна, проблеми із зором і пошкоджену барабанну перетинку.
Попри це, він тримався завдяки думкам про родину та постійному очікуванню обміну.
Обмін, якого не чекали навіть у полоні
Рішення про звільнення, за словами Іщенка, стало несподіваним навіть для наглядачів. У день обміну полонених просто зняли з робіт і наказали повертатися назад.
“Про те, що нас міняють, дізналися зненацька. Нас якраз вивезли на роботу, коли наглядачеві зателефонували. Він одразу скомандував збиратися і повертатися назад. Потім нас привезли в аеропорт і двома літаками доправили через Білорусь”.
У результаті обміну до України повернули 193 військових. Серед них – 24 бійці 5-ї окремої штурмової бригади, до якої належав Іщенко.
Як розповідає його сестра, перед від’їздом наглядачі прямо зізнавалися, що їх змусили віддати полонених.
“Уже перед самим від’їздом вони прямо сказали, що їх просто змусили нас обміняти”.
Після повернення в Україну військових зустрічали на кордоні, а далі почався довгий шлях відновлення – спочатку лікарня в Чернігові, потім реабілітація у Хмільнику на Вінниччині. Попереду – подальше лікування і відновлення.
20 травня у Кропивницькому Олександра Іщенка зустрічали рідні та містяни. Він уже пройшов перший етап реабілітації та повернувся додому після тривалого лікування.
“На кордоні наші зустріли шикарно, я навіть не очікував такого. Це просто не передати словами”, – згадує він про момент повернення в Україну.
Його історія стала однією з тих, що об’єднують десятки доль у межах великого обміну, який повернув додому 193 українських захисників після років неволі.
Залишити коментар