Документальна стрічка «Ілюзія тихої ночі» української режисерки Ольги Черних отримала спеціальну відзнаку на міжнародному кінофестивалі Visions du Réel у програмі Burning Lights Competition.
Про це повідомляє Суспільне Культура, передає Укрінформ.
Фільм представили на 57-му фестивалі у швейцарському Ньйоні, що проходив з 17 по 26 квітня. Стрічка була включена до конкурсної програми Burning Lights, яка зосереджується на експериментальному документальному кіно та нових формах оповіді.
Проєкт створювали як масштабну колективну роботу. Зйомки відбулися протягом однієї ночі в липні 2025 року, до них долучилися понад 40 операторів і сотні учасників із різних регіонів України.
Камера фіксує одну ніч – з 27 на 28 липня 2025 року. У кадрі простір країни розгортається від північних лісів до південних степів, від прифронтових територій до міст, які пережили повітряні атаки.
До зйомок приєдналися люди різного віку, професій і життєвого досвіду. Вони самостійно документували власну реальність під час війни, формуючи колективний портрет країни, де поєднані масштабні загальні плани та особисті спостереження.
За словами творчої команди, стрічка стала експериментом і водночас емоційним висловлюванням про життя в умовах комендантської години та постійної загрози.
Міжнародні критики звертають увагу на структуру та масштаб роботи. Вони відзначають багатошаровість наративу і поєднання різних людських досвідів – від буденних сцен до реалій життя під час війни.
«Хоча фільм показує, як українці непохитно продовжують жити своїм життям, у розповіді відчувається моторошний підтекст. Як ми дізнаємося з титрів, більшість російських атак на українську інфраструктуру відбувається вночі. Тільки в липні 2025 року було вбито 286 цивільних осіб. За останні три роки загинуло понад 15 000 цивільних осіб», – йдеться у Business Doc Europe.
Окремо підкреслюється, що український фільм про життя під час війни та окупації потрапив до програми Каннського кінофестивалю, що стало ще одним міжнародним визнанням проєкту.
У виданні Cineuropa стрічку описують як колективний портрет людей, які навіть у воєнних умовах намагаються зберегти надію та людяність.
«Легкість, пов’язана з повсякденними справами, поступилася місцем страху, оскільки вони з тривогою чекають на майбутнє, позначене руйнуванням і хаосом: змирившись, собака лежить у квартирі, чекаючи, коли припиняться бомбардування, жираф порожньо дивиться в порожньому зоопарку, а мати намагається втішити свою дитину, кажучи їй, що звуки, які вона чує, — це лише звичні звуки повітряних нальотів. Але попри все, бажання жити й чинити опір ніколи не покидає цей поранений народ, який не має наміру здаватися».
Міжнародна спільнота International Cinephile Society назвала стрічку суворим нагадуванням про те, що війна перетворює ніч на постійний фон життя, позбавляючи її тиші та спокою.
«Фільм не має ані сюжетної, ані стилістичної лінії, що робить деякі епізоди важкими для перегляду, але він передає незламний дух українського народу. Вони прийняли це як частину свого життя, принаймні тимчасово, бо знають, що свобода їхньої країни важливіша за їхні тимчасові незручності».
Світова прем’єра «Ілюзії тихої ночі» відбулася 21 квітня у межах фестивалю Visions du Réel.
Телевізійний показ стрічки запланований на другу половину 2026 року. Минулого року на цьому ж фестивалі українська робота Зої Лактіонової «Прах, що осідає шаром на поверхні» про Маріуполь отримала нагороду Eurimages Co-Production Award.
Залишити коментар