Їхні історії зібрали між двома обкладинками. 236 життів. 236 обірваних доль жителів Кропивницької громади, які загинули у війні проти Росії, тепер увійшли до третього видання книги пам’яті «Непереможені. Рік 2023».
Презентацію провели 22 травня у Кропивницькому. Цьогорічний наклад профінансували з міського бюджету – на друк спрямували 1 мільйон 120 тисяч гривень. Книгу видали у продовження меморіального проєкту, який уже охоплює 2021 та 2022 роки.
Цього разу надрукували 900 примірників. Їх не залишили на полицях. Видання передають родинам загиблих військових, а також у військові частини та установи, де зберігатимуть пам’ять про полеглих захисників і захисниць.
Директорка міського департаменту соціальної політики Юлія Вовк зазначила, що проєкт має безперервне продовження і щороку фіксує втрати громади у війні.
Головна редакторка видання Тамара Самиляк розповіла, що робота над книгою вимагала значних зусиль і залучення багатьох людей. За її словами, вдалося зібрати інформацію про 236 загиблих. Водночас із частиною родин зв’язатися не вдалося, а деякі сім’ї відмовилися надавати дані. Допомогу редакції також надавали колеги загиблих і навчальні заклади.
“У книзі зібрали інформацію про 236 загиблих жителів Кропивницької громади. На жаль, до десяти родин загиблих ми не додзвонилися, а 13 родин відмовилися надавати інформацію. Проте нам допомагали не лише рідні та близькі, а й колеги загиблих, а також заклади освіти”.
Кожна сторінка цієї книги – це не лише факти, а й людські історії, які продовжують жити у спогадах родин. Під час презентації своїми спогадами ділилися матері загиблих військових.
Мама Валентина Петренка згадала сина як людину, яка свідомо обрала шлях захисту країни. Він мав освіту, працював слідчим, згодом отримав другу вищу освіту в Кропивницькому. У перші години повномасштабного вторгнення він уже знав, що повернеться до служби.
“Я спитала: “Чому ти йдеш, синку, на війну?”. Він відповів: “Я йду захищати дітей, тебе, себе, свою країну, своїх людей”. Він воював три роки. У той страшний день, 24 лютого 2022 року, він подзвонив о сьомій ранку і сказав, що має іти знову: “Ти мене знаєш – я не зможу не піти”. І пішов. Він загинув, виходячи із свого завдання. Але ця книга буде жити. Буде жити для їхніх дітей, для їхніх внуків, правнуків, для людей, друзів”.
Ще одна історія – про Тараса Шевченка. Його мати Олена переїхала до Кропивницького з Курахового Донецької області. Сина поховали на місцевому кладовищі, і для родини ця книга стала способом зберегти його ім’я серед інших полеглих.
“Мені сказав: “Мамо, хто як не я?”. І пішов. Я дуже, звичайно, сумувала, плакала за ним. Це (книга – ред.) дійсно буде пам’ять і буде шана нашим дітям, які загинули у цій проклятій війні”.
Про Юрія Мудрія його мати розповіла як про людину, яка народилася, виросла і працювала у Кропивницькому. Він був керівником елеватора у Знам’янці, мав сім’ю і дітей, а після загибелі батька на світ з’явився ще один син, якого назвали Юрієм.
За її словами, син сам ухвалив рішення піти на захист країни з перших днів і не чекав повістки. Багато його ровесників діяли так само – ставали до лав оборони без вагань.
“Моєму сину ніхто не приносив повістку. Він нікого не чекав. Він з першого дня вирішив, що буде йти. Це хлопці, які стояли в черзі, щоб записатися в тероборону, які не зупинялися ні перед чим. У цій книзі висвітлили мужність наших синів. У цій книзі вкладена велика любов до кожного нашого героя. І нехай буде усім-усім нашим хлопцям вічна слава і слава України!”
Книги вже розподілили між родинами загиблих, бібліотеками, школами та військовими частинами. Серед отримувачів – 3-й окремий полк Сил спеціальних операцій імені Святослава Хороброго, 121-ша окрема бригада тероборони та Центр підготовки громадян до національного спротиву.
Залишити коментар