У Кропивницькому музей мистецтв за час повномасштабної війни перестав бути лише простором експозицій. Він перетворився на місце, де люди шукають спокій, розмову, відновлення і відчуття спільності. Сюди приходять переселенці, родини військових і містяни, які потребують не тільки культури, а й емоційної опори.
Про цю трансформацію напередодні Міжнародного дня музеїв розповіла директорка закладу Тетяна Ткаченко в ефірі Українського радіо Кропивницького. І її опис значно ширший за звичайну музейну рутину – це історія про роботу в умовах постійного тиску, змін і людського болю.
З перших днів вторгнення команда опинилася перед простим, але критичним завданням: зберегти колекцію і не втратити контакт із людьми. Далі все почало змінюватися майже щодня.
“Музей – це живий організм. Ми маємо жити з громадою і для громади”.
Ця фраза стала не гаслом, а робочою логікою. Заклад почав швидко перебудовуватися під реальність, у якій немає стабільних планів, зате є постійні запити від людей і митців.
В одному просторі почали співіснувати виставки, благодійні події, зустрічі з переселенцями та арттерапевтичні заняття. Музей працює як система швидкого реагування – іноді виставку доводиться майже одразу демонтовувати, щоб відкрити наступну, важливішу для громади тут і зараз.
Особливу роль зайняли люди, які були змушені залишити свої домівки. Для них у музеї організовують творчі вечори, майстер-класи, зустрічі та неформальне спілкування. Часто це більше, ніж культурна подія.
Багато хто приходить і каже: “Ми у вас відпочиваємо, ми у вас надихаємось”.
Паралельно музей підтримує місцевих і релокованих митців, які опинилися на Кіровоградщині. Це постійний баланс між можливостями залів, емоційним станом суспільства і потребами авторів. Відкриття виставок тут нерідко перетворюються на події з сильним емоційним ефектом.
“Ми намагаємось нікого не образити і зробити все, щоб проєкти відбувалися. Часто на відкриттях люди плачуть – настільки це емоційно”.
Окремий напрям роботи – благодійність. Під час екскурсій і заходів збирають кошти, які спрямовують на підтримку військових або родин загиблих захисників. Мистецтво тут фактично стає інструментом прямої допомоги.
Як музей адаптувався до війни та нових запитів громади
Після початку повномасштабного вторгнення музей не просто змінив графік чи тематику виставок – змінилася сама логіка роботи. У пріоритеті опинилися патріотичні та соціальні проєкти, які відображають реальність воєнного часу.
Серед них – ініціативи з патріотичного виховання, тематичні українські виставки, а також участь у волонтерських акціях, зокрема плетінні маскувальних сіток. До цього додається співпраця з митцями, які були змушені переїхати.
Музей також активно працює з переселенцями як із окремою аудиторією. Для них створили програми зустрічей, творчих занять і арттерапії, де мистецтво виконує роль психологічної підтримки.
Пам’ять, яка стає частиною експозицій
Окремий пласт роботи музею – проєкти пам’яті про загиблих захисників і захисниць. Тут створюють виставки, присвячені землякам, які не повернулися з війни, а також зберігають їхні особисті історії та творчість, якщо вона була.
Серед таких ініціатив – виставка, присвячена матері загиблого військового Анни Кісілішиної. У ній використали відеорозмову з сином, яку відтворили за участю акторів і режисерів. Подібні проєкти отримали окремий простір у музеї, формуючи зал пам’яті.
Там же представлені постійні експозиції про Ольгу й Тараса Мельстерів – митців і волонтерів, які загинули під час війни.
“Ми шукаємо тих, хто мовчить. Хочемо, щоб про них теж говорили, щоб їхні історії жили”.
Однією з найемоційніших ініціатив стала виставка “Квіт пам’яті”, яку до Кропивницького привезли волонтерки із Запоріжжя. Вона об’єднує історії матерів, дружин, сестер і доньок загиблих або зниклих безвісти військових. Сам музей навіть змінив її первинну назву, підкресливши інший акцент – не втрату, а продовження пам’яті.
“Пам’ять проростає. Як квітка. Вони навіть дали відвідувачам насіння, щоб кожен міг посадити свою квітку пам’яті”.
До експозиції увійшли й історії з Кіровоградщини, що робить її ще ближчою для місцевої громади.
Що підготували до Міжнародного дня музеїв
До 18 травня музей готує день відкритих дверей і низку спеціальних подій, які поєднують історію, сучасне мистецтво і публічні проєкти.
- головна виставка – “З минулого… Межигір’я: символ корупції та марнославства”
- онлайн-проєкти з матеріалів основного фонду музею
- презентації, присвячені історії самого закладу
- виставки до Дня вишиванки 21 травня, зокрема персональна експозиція Ірини Гуцалюк
У підсумку музей у Кропивницькому сьогодні – це не лише про мистецтво в класичному розумінні. Це про простір, який утримує громаду, допомагає проживати втрати і водночас створює нові сенси там, де їх особливо бракує.
Залишити коментар