Для переселенки з Краматорська Юлії Сердюченко мова ніколи не була просто засобом комунікації — це зброя та символ незламності. Сьогодні вона працює мовною уповноваженою Донецького національного медичного університету в Кропивницькому, куди переїхала у 2022 році після трагічного обстрілу краматорського вокзалу.
В ефірі Українського радіо Юлія поділилася спогадами про те, як на початку війни у 2014 році українська філологія та позиція ледь не вартували їй свободи. Тоді, працюючи в школі під обстрілюваною горою Карачун, вона проводила лінійку для випускників українською мовою, ігноруючи присутність озброєних бойовиків. На жаль, не всім активістам пощастило так само — багато хто поплатився життям за любов до Батьківщини.
Герої мовного фронту та руйнування донбаських міфів
Юлія рішуче спростовує наративи про «російський Донбас», називаючи їх продуктом багаторічної пропаганди. Вона нагадує про тих, хто став символом українського опору в регіоні:
- Дмитро Чернявський — перша жертва війни, вбитий у Донецьку в березні 2014-го за участь у мирному мітингу.
- Володимир Рибак — депутат із Горлівки, страчений за спробу повернути український прапор на будівлю міськради.
- Степан Чубенко — 16-річний Герой України, вбитий за проукраїнську позицію.
За словами філологині, навіть суржик у селищах навколо Краматорська став своєрідним сейфом, який зберіг українську основу попри всі історичні заборони.
Мовна ситуація на Кіровоградщині: статистика та реальність
Попри патріотичне піднесення 2022 року, свіжі дані опитування обласної військової адміністрації викликають занепокоєння. Статистика використання української мови в побуті серед жителів Кіровоградщини демонструє спадну тенденцію:
- У 2023 році українською вдома спілкувалися 66,4% опитаних.
- У 2024 році цей показник знизився до 56,6%.
- Наприкінці 2025 року цифра впала до 54%.
Юлія Сердюченко пов’язує це з впливом російського контенту в соцмережах на молодь та тим, що багато хто перейшов на державну мову лише «на зло» ворогу, без глибинного усвідомлення. Вона наголошує, що порушення мовного законодавства найчастіше фіксуються у сфері обслуговування, спорті та медицині.
«Українська мова має бути в усіх сферах. У нас є мовний закон, який не завжди виконується на 100%. Мають бути комплексні заходи, починаючи від державної політики, яка повинна бути непохитною», — стверджує омбудсманка.
Як уповноважена університету, Юлія стикається і з фаховими бар’єрами. Проблемою залишається дефіцит україномовної наукової літератури, адже багато іноземних робіт досі перекладаються лише на російську. Окрім цього, вона пропонує радикальні зміни до Конституції після війни, а саме — вилучення з 10-ї статті згадки про захист російської мови, яка, на її думку, абсолютно цього не потребує.
Головна порада від експертки для тих, хто ще вагається: не боятися будувати речення в голові та поступово транслювати думки, повністю відмовившись від контенту країни-агресорки.
Залишити коментар