68-річна Ніна Босонченко з Кропивницького за рік війни виготовила для українських військових понад півтори тисячі подушок. Пенсіонерка активно долучилася до підтримки наших захисників із самого початку повномасштабного вторгнення, шиє, в’яже та передає на фронт необхідні речі. Попри вік і скромні можливості, Ніна Босонченко працює щодня, щоб зробити хоч трохи затишніше для бійців, які боронять Україну.
Ніна Босонченко зізнається, що робить це не заради слави, а тому, що “болить за Україну”. “Я це роблю, бо мені болить за Україну. Хай нашим хлопчикам буде трішки затишніше, нехай вони знають, що за них пам’ятають та хвилюються, щось для них роблять”, — каже вона.
Жінка шиє подушки з 2022 року, спочатку розпочавши з виготовлення спідньої білизни та інших необхідних для військових речей. Згодом вона перейшла до подушок і в’язання килимків для сидіння, щоб солдати могли комфортніше розміститися в окопах та на позиціях. Її роботи не обмежуються лише подушками — вона також виготовляє шкарпетки та інші аксесуари для бійців.
Ніна працює по п’ять-шість годин щодня, лише в неділю дозволяючи собі один вихідний. Вона отримує матеріали для своїх виробів від благодійників і місцевої громадської організації “Разом ми Сила”, через яку відправляє виготовлені речі на фронт.
Важливим моментом є й те, що коли через відключення електрики вона не може користуватися швейною машинкою, Ніна не зупиняється. Вона бере до рук пряжу і починає в’язати килимки. Спочатку вона виготовляла їх з домашніх речей, а коли матеріали закінчилися, почала купувати вживаний одяг у магазинах. Знайомі також допомагають, передаючи необхідні речі для її робіт.
За словами Ніни, працювати з флісом не так легко. Ворс, який летить під час шиття, викликає алергію. Проте вона не здається і продовжує працювати, аби допомогти українським військовим. “Коврик в’яжу десь 40-45 сантиметрів, більше не треба. Якщо пряжа нарізана, то дві-три години — і він готовий”, — розповідає жінка.
Всього за рік Ніна Босонченко виготовила понад півтори тисячі подушок, кожна з яких має розмір 35 на 35 сантиметрів і заповнена флісом, щоб забезпечити військових комфортом навіть в умовах екстремальних бойових дій.
Жінка не приховує, що їй важливо бути частиною великої справи, навіть якщо її внесок здається скромним на фоні величезної боротьби. “Ми робимо все, щоб війна швидше закінчилась, наші хлопці, велика вдячність за сьогоднішній ранок, за сьогоднішній день. За те, що я сиджу в хаті і маю змогу їм допомагати. Повертайтеся живі і здорові, вас чекають ваші дітки, мами, дружини”, — говорить Ніна.
Вона розуміє, що купити дорогі технічні засоби, такі як дрони чи ракети, вона не може, але й сидіти без діла теж не в змозі. Для неї важливо підтримати військових хоча б тим, що вона вміє робити. Її роботи, хоч і здаються простими, насправді є великим моральним і фізичним внеском у боротьбу за незалежність України.
У цей складний час, коли країна переживає одну з найстрашніших війни в історії, такі люди, як Ніна Босонченко, є справжнім символом незламного духу і патріотизму. Вона працює не покладаючи рук, і кожен її в’язаний килимок або пошита подушка — це не лише допомога, а й знак того, що Україна єдина, і в кожному куточку країни відчувається підтримка і турбота один про одного.
Залишити коментар