У Кропивницькому дві жінки, Любов Мельніченко та Лариса Афанасьєва, від початку війни щоденно в’яжуть шкарпетки та підстилки для українських військових. За десятиліття їхня рукодільна підтримка стала невід’ємною частиною допомоги солдатам на передовій.
В’язання як спосіб допомогти
Любові Мельніченко 71 рік, Ларисі Афанасьєвій — 69. Жінки працюють як окремо вдома, так і разом. Крім шкарпеток, отримують замовлення на підстилки для солдатів.
“Для того, щоб вони могли лягати й сідати на них, і щоб їм було тепло на землі. Розмір 50 на 50, може, 60 на 60. Якщо нитка тоненька, ми ще підшиваємо утеплювач, щоб не мокла”, — розповіла Любов Мельніченко.
Жінки приділяють процесу в’язання багато часу — взимку працюють по 5-6 годин щодня, влітку — коли дозволяють справи на городі.
“Коли я в’яжу, думаю, щоб хлопцям було тепло, щоб завершилася швидше ця війна, щоб вони прийшли здорові, не поранені. І щоб батьки дочекалися своїх синів, дочок, бо це дуже важко — щоб дітки дочекалися своїх батьків”, — ділиться Любов.
Відданість і щоденна праця
Лариса Афанасьєва пояснює, що не брати участь у допомозі просто неможливо, адже війна торкається всіх.
“Ну, а як не робити? Іде така страшна війна. Ми повинні хлопцям допомагати. Вони нас захищають, витрачають свої сили, і маємо їм чимось допомогти. Як же без цього? Якщо ми будемо сидіти і нічого не робити, перемога сама не прийде”, — говорить Лариса.
Вироби жінок передають громадським організаціям, які доставляють їх до військових підрозділів. Разом вони в’яжуть близько 20 пар шкарпеток та десять підстилок на місяць. Загальну кількість виготовлених речей з 2014 року навіть не рахували.
Місія через маленькі деталі
Для Любові та Лариси кожна петля нитки — це турбота, тепло та підтримка тих, хто стоїть на захисті країни. Їхні шкарпетки та підстилки — не просто речі, а символи небайдужості та єдності поколінь.
Залишити коментар