На Кіровоградщині зростає мережа сімей, які готові тимчасово взяти дитину під опіку, підтримати її у кризовий момент та допомогти адаптуватися до нової реальності. У регіоні нині працюють 30 патронатних родин, поруч з якими функціонують дитячі будинки сімейного типу й прийомні сім’ї. Про щоденну роботу таких родин, їхніх вихователів та про потреби області говорили під час заходу “Живі історії”, присвяченого Дню захисту дітей.
20 листопада Україна вперше відзначила День захисту дітей у нову дату – відповідний указ президент Володимир Зеленський підписав навесні 2025 року. На Кіровоградщині подію використали як можливість показати, як працює система сімейних форм виховання й хто стоїть за успіхами дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Скільки дітей виховують у сімейних формах
За словами заступниці начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації Катерини Колтунової, нині в області працюють:
- 30 патронатних родин – у них перебувають 90 дітей
- 81 дитячий будинок сімейного типу – там виховують 760 дітей
- 125 прийомних сімей – вони забезпечують догляд для 1800 дітей
Керівниця обласної служби у справах дітей Наталія Чернявська зазначила, що протягом 2025 року в області створили п’ять нових дитячих будинків сімейного типу та десять прийомних родин. Також з’явилися чотири нові патронатні родини, а ще дві наразі проходять підготовку.
“70% сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проживають у сім’ях опікунів. Прийомні родини та ДБСТ – це люди, які свідомо беруть на себе відповідальність за дитину, з якою не були знайомі раніше”, – сказала Наталія Чернявська.
Водночас у закладах різних форм перебувають ще 98 дітей – здебільшого це діти з інвалідністю, підлітки та великі родинні групи. Області, зокрема, потрібно знайти родину для групи з восьми дітей, що фактично означає створення нового ДБСТ.
Виплати та підтримка
Держава забезпечує грошову допомогу для дітей у сімейних формах виховання. Виплати становлять 2,5 прожиткові мінімуми на дитину, а для дітей з інвалідністю – 3,5 прожиткові мінімуми.
“Для дитини до шести років це близько семи тисяч шістсот гривень”, – пояснила Наталія Чернявська.
Патронатні вихователі отримують зарплату – 24 тисячі гривень на місяць, їхні помічники – близько восьми тисяч. Винятком є лише сім’ї опікунів, які отримують кошти лише на утримання дитини, а не як винагороду.
Навчання – обов’язкова умова
Перед тим як стати патронатними вихователями, прийомними батьками або створити дитячий будинок сімейного типу, сім’ї проходять спеціальне навчання. За словами Чернявської, воно відбувається офлайн, щоб психологи могли оцінити готовність родини.
“Дехто приходить зі скепсисом, мовляв, маємо трьох своїх дітей. Але коли проходять навчання, завжди дякують – тут є реальні кейси, досвід інших вихователів, і це змінює розуміння ролі дорослого”, – розповіла посадовиця.
Історія патронатної родини з Олександрівки
Патронатний вихователь Василь Гринжола та його помічниця Галина Моховик починали з бажання всиновити дитину, але коли дізналися про патронат, вирішили обрати саме цю форму. У їхній сім’ї вже виховували понад 30 дітей – наймолодшій було лише п’ять місяців.
“Ми пояснюємо дітям, що вони у нас тимчасово, вони гостюють. Патронат – це не сімейна форма виховання, це допомога на певний період”, – сказала Галина Моховик.
Пара зізнається, що найважче працювати з підлітками, адже вони приходять з власним досвідом і травмами.
“Головне – сприймати дитину такою, якою вона є. Дивитись на світ її очима”, – зазначив Василь Гринжола.
Щоб допомогти дітям повернути довіру до світу, вони разом подорожують Кіровоградщиною, відвідують зоопарки, їздять на пікніки та екскурсії. Через місяць більшість вихованців соціалізуються і починають відкриватися.
Прощання завжди непросте, визнають вихователі, але залишаються у контакті з дітьми навіть після їхнього переходу у прийомні родини чи повернення до біологічних батьків.
Головна мета
Патронатні вихователі переконані: їхня місія – провести дитину через кризовий період, повернути їй відчуття безпеки та позитивні емоції, аби подальший перехід у родину був максимально м’яким.
Їхній досвід на Кіровоградщині показує, що навіть короткочасна турбота здатна змінити дитячу історію – і дати шанс на новий старт там, де здавалося, що його вже немає.
Залишити коментар