У Кропивницькому знову заговорили про Алею пам’яті захисників і захисниць України. Місто має місце, ескіз і кошти на старт, але родини загиблих досі не бачать результату й бояться, що час працює проти пам’яті.
Підготовка до створення Алеї входить у нову фазу. У січні робоча група починає визначатися з форматом портретів, наповненням стендів та обсягом інформації про кожного загиблого. За словами заступника міського голови Сергія Колодяжного, лише підготовка матеріалів до друку триватиме щонайменше два – три місяці.
Рідні загиблих військових про Алею
Для родин полеглих Алея – не питання дизайну чи локації, а необхідність, яку місто відкладає вже майже рік. Дружина загиблого військового Артема Бандурка Ірина каже: її чоловік добровільно пішов на фронт у грудні 2022 року і загинув 18 лютого 2025-го.
Він воював на Донецькому та Луганському напрямках, був у Бахмуті, тривалий час на Покровському напрямку, служив у бригаді «Магура», пройшов шлях від піхотинця до командира групи операторів дронів. Загинув на Курському напрямку.
За словами Ірини, після демонтажу пересувної Алеї в центрі міста залишився лише інформаційний екран біля міськради.
«На цей екран майже ніхто не звертає уваги. Підходять тільки рідні та знайомі. Куби з портретами забрали, пообіцяли Алею, але навіть місце ми не могли обрати. Наші хлопці заслуговують, щоб їх пам’ятали», – сказала вона.
Рішенням робочої групи Алею вирішили розмістити в Ковалівському парку. Це рішення ухвалили 3 вересня 2025 року. До обговорення залучили родини загиблих, громадські організації, архітекторів, митців, інженерів і депутатів.
Втім, не всі погодилися з вибором локації.
«Розміщення у Ковалівському парку фактично нав’язала влада. Обіцяли реконструкцію, освітлення, патрулювання. Я вважаю, що краще місце – біля ЦНАПу. Але я згодна й на парк, аби тільки Алею зробили швидше», – наголосила Ірина Бандурко.
Мати загиблого військовослужбовця Максима Петріді Наталія говорить ще жорсткіше. Вона переконана: пам’ять не може бути захованою на периферії міста.
«На кладовище ніхто не їздить, окрім рідних. Люди думають, що ми просто живемо мирно. А за 400 кілометрів – кров і жах. Фотографії загиблих мають бути всюди, щоб ми щодня дивилися їм у вічі», – сказала вона.
Її син Максим служив з 2010 року, пережив оточення в Криму у 2014-му, був учасником АТО та ООС. Загинув, рятуючи побратима під час обстрілу.
«Він пішов витягувати свого підлеглого. У хлопця тільки-но було весілля, дружина була вагітна. Син вирішив іти сам. Його смертельно поранило. Одинадцять років війни – і жодного поранення до того дня», – розповіла мати.
Наталія Петріді вважає, що Алею можна було б облаштувати в центрі міста – зокрема на вулиці Гоголя або ближче до Валів, але остаточний вибір зупинили на Ковалівському парку.
У Кропивницькому була пересувна Алея пам’яті
До серпня 2025 року в місті діяла пересувна Алея пам’яті. На площі Героїв Майдану стояли 17 кубів із 396 портретами військових, загиблих з 2014 року. 26 серпня конструкції демонтували.
Рішення ухвалили після консультацій з родинами. Причини були технічні – опори хиталися, а світлини потребували оновлення.
Якою буде Алея пам’яті захисників і захисниць України
Проєкт стаціонарної Алеї розробили у департаменті містобудування та земельних ресурсів. Вона зможе вмістити до 900 портретів і складатиметься з кількох алеїв у напрямках Ковалівки та філармонії.
За словами Сергія Колодяжного, земельну ділянку вже інвентаризували, оформили кадастровий номер і передали парк на утримання комунальному підприємству «Благоустрій».
- На початковий етап передбачили 2,1 мільйона гривень.
- Кошти спрямують на металеві конструкції та друк інформаційних постерів.
- Кожен стенд матиме QR-код із розширеною інформацією про загиблого.
Паралельно з Алеєю планують і реконструкцію парку, але через статус пам’ятки садово-паркового мистецтва роботи можливі лише після отримання всіх дозволів.
«Перша черга – це створення Алеї. Нам би хотілося зробити це якомога швидше. Я сподіваюся, що у 2026 році ми її встановимо», – зазначив заступник міського голови.
Наразі на кладовищах Кропивницького поховані 796 захисників і захисниць. Родини загиблих наголошують: для них важливо, щоб пам’ять про цих людей з’явилася не колись, а зараз – поки імена ще звучать, а біль не перетворився на мовчання.
Залишити коментар