У невеликій Мар’янівці на Кіровоградщині 5 травня було людно й неспокійно – тут чекали людину, яка повернулася додому після 18 місяців у російському полоні. 50-річного Павла Лопатинського зустрічали як живий доказ того, що очікування інколи триває довше за війну.
Його звільнили ще у березні, але шлях додому виявився довгим: реабілітація, лікування, відновлення після поранень. Лише тепер він зміг побачити рідних у селі Великовисківської громади Новоукраїнського району.
Про повернення військового розповіла його дружина Ніна Лопатинська. Сам момент зустрічі вона описує як довгоочікуваний, але водночас дуже обережний – після всього пережитого навіть радість звучить тихіше.
“Зараз він у нормальній формі. Був на реабілітації в Трускавці. Були поранення, його підлікували. Зараз у нього відпустка. А далі я хочу, щоб він був біля родини, біля онуків”.
Історія Павла Лопатинського почалася задовго до полону. Він народився 12 лютого 1976 року в Росії, але з дворічного віку жив в Україні, яку вважає своєю домівкою. У травні 2022 року його мобілізували до війська.
Служив у 39-му батальйоні безпілотних систем 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. За словами дружини, військовий воював на кількох гарячих напрямках – Донецькому, Бахмутському та в районі Ізюма.
“Воював на багатьох напрямках: Донецький, Бахмутський, Ізюм. Потрапив у полон 3 вересня 2024 року в селі Калинівка Бахмутського району Донецької області. А звільнили його 5 березня 2026-го. Два свої дня народження він відзначав у неволі”.
Спершу родина навіть не знала, що з ним сталося. Павла вважали зниклим безвісти. Лише у грудні 2024 року стало відомо, що він у полоні – інформацію передав Червоний Хрест. Листи, які надсилала дружина, до нього так і не доходили.
Про звільнення повідомили вже через Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Після цього Павло сам вийшов на зв’язок із родиною.
Після повернення він пройшов лікування та реабілітацію у Трускавці. Медики працювали з наслідками поранень, яких він зазнав у неволі. Тепер боєць отримав відпустку тривалістю 90 днів, щоб побути з родиною та поступово повернутися до мирного життя.
Як проходив масштабний обмін полоненими на початку березня
Звільнення Павла Лопатинського стало частиною великого обміну, який відбувся 5–6 березня між Україною та Росією.
5 березня додому повернулися 200 українських військових. Серед них – представники Збройних сил України, Державної спеціальної служби транспорту, прикордонники та нацгвардійці. Про це повідомляв президент Володимир Зеленський у Facebook.
Наступного дня, 6 березня, вдалося повернути ще 300 військовослужбовців, а також двох цивільних осіб. Серед звільнених були бійці ЗСУ, Нацгвардії та Державної прикордонної служби.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими уточнили, що серед тих, хто повернувся, є представники різних родів військ – від Сухопутних сил і ВМС до десантно-штурмових підрозділів, Повітряних сил і Сил безпілотних систем.
У відомстві наголосили, що обмін 6 березня став завершальним етапом домовленостей, досягнутих під час переговорів у Женеві. Саме він закрив одну з найбільших серій обмінів за останній період.
Залишити коментар