Російські війська перетворили українські поля та дороги на полігон для випробувань найбільш витончених пасток. Сапер-оператор Микола Кульбій, який за сім ротацій пройшов найгарячіші ділянки деокупованих областей, розповів про сучасні загрози – від мін, надрукованих на 3D-принтерах, до сейсмічних датчиків, що «полюють» виключно на людей.
Робота сапера – це щоденне балансування на межі. Кожен крок Микола робить у 15-кілограмовій амуніції, що включає броню шостого класу захисту та арсенал спецзасобів. Перед початком пошуку обов’язковим є «баланс ґрунту» – налаштування металошукача під конкретну землю та компенсація шумів від ліній електропередач. Однак техніка – лише помічник, адже ворог навчився обходити прилади, використовуючи пластик, дерево або навіть безкорпусну вибухівку з литого тротилу.
Про амуніцію та підготовку до роботи
Специфіка виявлення пасток вимагає не лише знань, а й особливої уважності. Ворог маскує «пелюстки» під асфальт чи опале листя, через що їх можна побачити лише під певним кутом заломлення світла. Особливу небезпеку становлять новітні розробки:
- Сейсмічні міни: за допомогою мікропроцесорів вони вираховують амплітуду кроків людини, ігноруючи тварин.
- Магнітні пастки: скидаються «шахедами» перед ціллю і реагують на зміну магнітного поля, коли сапери наближаються до об’єкта.
- 3D-пастки: пластикові пристрої з мінімальним вмістом металу, які майже не «бачать» металошукачі.
Сапери працюють групами по п’ятеро осіб, суворо дотримуючись дистанції у 25 метрів. Головне правило – нічого не вилучати вручну. Будь-яка протитанкова міна може мати «сюрприз» знизу – гранату на розвантаження або вібраційний датчик, що здетонує під час заведення двигуна евакуаційного авто. Тому майже все знищують на місці.
Як працює обладнання
На озброєнні українських фахівців з’явилися машини механізованого розмінування GCS-200. Оператор керує ними з відстані 150 метрів, а з неба роботу контролює дрон із GPS-трекером. Проте навіть після потужної техніки територію обов’язково має перевірити людина.
Про «творчість» ворога та підземні пастки
Микола згадує випадки, які межують із безумством. На Донеччині літня жінка збирала «пелюстки» у відро, не підозрюючи, що вони мають самоліквідатори, які можуть спрацювати через рік чи два. На Херсонщині ж люди намагалися розпалювати піч порохом від гранатометів, схожим на «макаронини».
«Зустрічався такий різновид пасток, як розтяжка в ґрунті. Вона розрахована на малодосвідченого сапера або на того, хто виконує шаблонні дії. Ти виявляєш сигнал, щупом перевіряєш — нічого немає. А коли ти копнеш, потягнеш ту розтяжку — відбудеться вибух» – ділиться досвідом Микола Кульбій.
Про головне правило для кожного
Попри щільність мінування, де на 10 гектарах можуть бути тисячі мін, сапери продовжують свою справу. Вони йдуть попереду пожежників під час лісових вогнів, обстежують подвір’я та лінії ЛЕП. Однак безпека цивільних залежить від простого правила: побачив невідомий предмет – не підходь, не чіпай, телефонуй 101.
Залишити коментар