Наталія Мокряк із Карлівки на Кіровоградщині продовжує святкувати Різдво так, як колись це робила її мама. Щороку на Святвечір вона пече книші та “виворітки” — традиційну українську випічку, яка нині майже забута.
За словами етнологині Світлани Проскурової, книші були обов’язковим елементом різдвяного столу. Їх дарували колядникам та приносили на Святвечір:
“”Книш – це традиційний український вид випічки, на жаль, нині призабутий в Україні. Раніше його готували господині в кожній родині, щоб носити на вечерю та пригощати гостей””.
Мама Наталії, Надія Кравченко, з 1960 по 2002 рік щороку випікала різдвяні книші у Карлівці. Її рецепт сімейний і простий — без начинки, однак зі здобного тіста, зазвичай з родзинками. Книга “Смачна Кропивниччина” зберегла цей рецепт.
“”Мама завжди казала: щоб випічка була смачною, є два правила — ‘Не поскупись і не полінись’. Використовувала найкраще борошно, домашнє молоко, масло, яйця, цукор, ванілін. Перед тим, як місити тісто, молилася і починала працювати””.
Крім книшів, на Святвечір у родині Мокряк готують пиріжки із сиром, які називають “виворітки”. Наталія згадує дитинство:
“”Коли ми з братом були маленькі, мама завжди пекла голубки. Вони були найсмачніші в світі. Ми бігали з ними на вулицю і пригощали всіх. Зараз мій брат захищає Україну. Я хочу привітати його цими голубками, нагадати наше дитинство””.
Для Наталії випікання книша — це не лише збереження родинного рецепта, а й символ Різдва:
“”Якщо я не буду пекти книша, то в мене і не буде Різдва. Під ялинкою обов’язково повинен стояти книшик””.
Сімейна традиція живе і сьогодні: на столі у Святвечір завжди є книш, а його аромат нагадує про теплі хвилини дитинства та родинного свята.
Залишити коментар