У ніч на 28 липня російська армія завдала ракетного удару по Кропивницькому. Пошкоджень зазнала будівля обласного управління ДСНС, яка розташована в історичному приміщенні Єлисаветградської чоловічої гімназії. Саме тут у XIX столітті навчався Володимир Винниченко — український політик, письменник і перший очільник уряду УНР. Цього ж дня йому виповнилося б 145 років.
Про символічний збіг розповів Суспільному кропивницький історик Сергій Мілютін. За його словами, історія Винниченка тісно пов’язана з Кропивницьким, тодішнім Єлисаветградом, де минули його дитинство і юність.
Шкільні роки та виключення за революційні погляди
Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року. Навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії з 1890 до 1899 року. Саме тут він долучився до революційного руху — через це його виключили з навчального закладу. Атестат зрілості він зрештою отримав у Златопільській гімназії, що нині у місті Новомиргород.
У 1901 році вступив на юридичний факультет Київського університету, однак через два роки був звідти виключений — знову за політичну активність. Надалі його життя перетворилося на ланцюг арештів, заслань, служби в армії та еміграції. В Європі він став одним із найвідоміших українських публіцистів і прозаїків, а згодом повернувся до України в історичний момент.
Політична діяльність і роль у творенні УНР
Після Лютневої революції 1917 року Винниченко повернувся в Україну й активно включився в національно-визвольну боротьбу. Він був співавтором Універсалів Центральної Ради, очолював Генеральний секретаріат — перший уряд автономної України, а пізніше долучився до організації повстання проти гетьманської влади.
На короткий час Винниченко став головою Директорії УНР. Однак, як зазначає історик Сергій Мілютін, історики по-різному оцінюють його внесок: для одних він — жертва обставин, для інших — одна з причин, чому УНР не змогла встояти.
“Не можна перекладати всю відповідальність за втрату державності лише на Винниченка. Суспільству бракувало єдності, багато хто не усвідомлював значення незалежності, а УНР не мала ні ресурсів, ні надійних союзників”, — наголошує Мілютін.
Помилки та заслання
Одна з головних політичних помилок Винниченка, за словами дослідника, — спроба домовитися з більшовиками у 1920 році. Перебуваючи в Харкові, він зустрічався з Зінов’євим, Раковським та іншими представниками радянської влади, однак швидко усвідомив справжню мету “червоних” — встановлення контролю, а не визволення.
Розчарований, Винниченко залишив Україну й більше ніколи не зміг повернутися. У 1920-х–30-х роках він мешкав у Чехословаччині, Німеччині, згодом оселився на півдні Франції у містечку Мужен, де займався городництвом. Влада СРСР неодноразово відмовляла йому у праві на повернення.
Життя в еміграції було складним, особливо після того, як припинились гонорари з німецьких театрів. В еміграції Винниченко написав багато творів, зокрема політичну брошуру “Революція в небезпеці”, де різко критикував радянський режим. Проте його “флірт” із більшовиками не забули українські націоналісти, які до кінця життя ставилися до нього насторожено.
Володимир Винниченко помер 6 березня 1951 року. Похований на кладовищі в Мужені. Його життєвий шлях — приклад трагічного вибору, який стояв перед багатьма українцями доби революцій і світових воєн.
Залишити коментар