Біля монумента «Честь і Гідність» у Запоріжжі 20 лютого відбулася меморіальна акція. Містяни, військові та родичі загиблих зібралися разом, щоб згадати події 12-річної давнини та вшанувати 107 героїв, які віддали життя за європейський вибір України.
Саме цей лютневий день став найбільш кривавим в історії Революції Гідності — тоді під кулями загинуло 48 протестувальників. Серед загального списку Небесної Сотні троє — наші земляки. Це Сергій Синенко, Василь Сергієнко та Максим Горошишин. Сьогодні їхні імена знову звучали над площею під час хвилини мовчання.
Для Сергія, військового з Харкова, цей день — повернення у 22 січня 2014 року. Тоді він був у самому центрі подій, коли загинули перші активісти: Нігоян, Жизневський та Сеник. Боєць зізнається, що саме на Майдані відчув той особливий дух вольності, який зараз захищає зі зброєю в руках.
«Коли заходиш на територію Майдану, я відчував там дух свободи. От дух вольності, яку відстоювали запоріжці. Вони тут боролися за свою вольность. Я тоді прагнув достояти до кінця і добитися результатів», — згадує військовослужбовець.
Своїми спогадами поділився і голова Тернуватської громади Олександр Бабанін. 18 лютого 2014 року він був у Києві у справах і став свідком того, як мирне зібрання біля метро «Арсенальна» перетворилося на зону бойових дій. Посадовець бачив снайперів на дахах та тисячі людей, які намагалися прорватися крізь оточення спецпризначенців. Того вечора він дізнався про перші два десятки смертей.
Особливо щемким моментом стала участь у заході Петра Синенка — батька загиблого запоріжця Сергія Синенка. Сергій був активістом ще з часів Помаранчевої революції і щиро вірив у можливість життя без корупції. Після його загибелі сиротами залишилися четверо дітей, наймолодшим з яких тоді було лише три місяці.
Петро Синенко, дивлячись на викарбуване на граніті ім’я сина, підкреслив, що боротьба триває і сьогодні:
- Українці прагнуть бути вільними та демократичними, як козаки;
- Нація не бажає мати нічого спільного з «рашистською» моделлю життя;
- Попереду ще багато роботи для повної перемоги європейських цінностей.
Завершилося вшанування традиційним покладанням синьо-жовтих квітів та запаленням свічок біля підніжжя меморіалу. Люди довго не розходилися, обговорюючи ціну, яку Україна продовжує платити за свою гідність.
Залишити коментар