Уже понад пів сотні документів, які не мають жодної юридичної сили з погляду України, видали російські установи для проведення археологічних робіт на окупованому півострові. І це лише початок року. Масштаб оформлених «відкритих листів» свідчить про системну спробу закріпити контроль над культурною спадщиною захоплених територій.
Російські інституції з початку 2026 року оформили щонайменше 56 дозволів на проведення незаконних археологічних розкопок у тимчасово окупованому Криму. Ще 11 аналогічних документів стосуються територій Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей.
Інформацію про це оприлюднив Регіональний центр прав людини (РЦПЛ). Саме його експерти та аналітики зібрали дані про видані «відкриті листи» та передали їх для подальшого використання Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні.
Формально йдеться про підготовчий етап до експедицій. Але фактично, як зазначають правозахисники, уже зараз відбувається активне формування археологічних груп і оформлення дозвільної документації через Міністерство культури РФ. Усе це – без погодження з українською стороною, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права.
Тиша перед експедиціями виявляється доволі гучною. За нею стоїть інфраструктура, яка працює на випередження – кадрові призначення, маршрути, узгодження задач і доступ до об’єктів, що юридично залишаються українською культурною спадщиною.
Хто залучений до організації розкопок і як формується система контролю
Серед структур, які російська сторона залучає до майбутніх робіт, РЦПЛ називає одразу кілька наукових та музейних установ. Зокрема, Інститут археології Криму РАН, Артезіанську археологічну експедицію Московського педагогічного державного університету, а також Мірмекійську експедицію Державного Ермітажу.
Паралельно з польовою підготовкою триває і юридичне закріплення контролю. Йдеться про документи, оформлені через російські державні органи, які дозволяють вести роботи на території, що залишається окупованою та міжнародно визнаною як частина України.
Правозахисники наголошують, що це не поодинокі випадки, а продовження ширшої політики. Вона полягає у привласненні та трансформації української культурної спадщини на захоплених територіях. Йдеться про перереєстрацію об’єктів у російських реєстрах, реконструкційні роботи та використання вивезених музейних експонатів у пропагандистських виставках.
Окрему увагу в цьому контексті привертає й персональний вимір процесів. Російський археолог Олександр Бутягін, якого раніше звільнили з польського ув’язнення в межах обміну між Польщею та Білоруссю, за даними джерел, має намір повернутися до робіт у Керчі, де тривають незаконні розкопки.
Такі епізоди формують загальну картину, в якій археологія перестає бути лише науковою дисципліною. Вона стає інструментом політики, впливу і символічного закріплення присутності на окупованих територіях.
У підсумку, за даними РЦПЛ, фіксується не лише зростання кількості дозволів, а й системне розширення мережі установ та експедицій, залучених до робіт без участі української сторони.
Процеси, що розгортаються нині, правозахисники розглядають як частину довготривалої стратегії, спрямованої на зміну культурного ландшафту окупованих регіонів та поступове «переписування» їхньої історичної ідентичності.
Залишити коментар