У Кропивницькому стартувала феміністична екскурсія “Музи міста на Інгулі”, приурочена до 140-річчя Українського жіночого руху. Її авторка — екскурсоводка Оксана Гончарова, яка розповідає про жінок, що вплинули на історію міста, боролися за освіту, гідну працю та рівність. Екскурсія — це не лише про минуле, а й про спадкоємиць тих, хто нині чинить спротив, волонтерить і формує нову реальність Кропивницького.
Від “Товариства руських женщин” до міжнародної арени
Перша українська жіноча організація з’явилася 8 грудня 1884 року у Станіславові — це було “Товариство руських женщин”. Її заснувала Наталія Кобринська — письменниця та громадська діячка. Мета організації — боротьба за освіту, фінансову незалежність і можливість допомагати іншим жінкам. У її статуті були прописані принципи членства, внески, механізм ухвалення рішень.
У 1917 році у Львові було засновано Союз українок, який згодом охопив усю країну. Жінки проводили просвітницькі заходи, гуртки, курси, а в 1919 році проголосили організацію всеукраїнською. У 1923 році Союз увійшов до Міжнародного жіночого союзу і повідомив світ про голодомор в Україні. Його очолювала Мілена Рудницька — одна з головних постатей руху.
Що змінювали перші феміністки
- Право на освіту — перші жінки добивалися можливості навчатися в університетах.
- Економічна незалежність — Кобринська просувала ідею жіночої праці та створення дитячих садків, аби мами могли працювати.
- Благодійність — допомога жінкам із бідних родин стала важливим напрямом.
Згодом радянська влада ліквідувала всі жіночі організації, оголосивши, що “жіноче питання вирішене”. Але рух не зник — лише перейшов у іншу форму.
Досягнення сучасного жіночого руху
- Ратифікація Стамбульської конвенції.
- Скасування заборони на “нежіночі” професії у 2017 році.
- Прийняття Стратегії гендерної рівності в освіті до 2030 року.
- Законодавче визнання жінок у ЗСУ завдяки кампанії “Невидимий батальйон”.
Героїні екскурсії: жінки, що залишили слід у місті
Марія Заньковецька
Акторка, яка порушила традиційні рамки: жила вільно, сама обрала професію та життя. Уперше виступила у Кропивницькому в 1882 році, в театрі Марка Кропивницького.
Любов Шульгина
Громадська діячка, яка виховувала своїх синів українцями, говорила в родині виключно українською. Мала вплив на формування патріотичних поглядів у своїй родині.
Софія Русова
Освітянка, просвітниця, феміністка. Жила у засланні в Єлисаветграді. Завдяки Русовій світ побачив двотомник Тараса Шевченка. У 1923 році представляла Україну на жіночому конгресі в Римі.
Наталія Бракер
Педагогиня, засновниця ремісничої ткацької школи для дівчат у Компаніївці. Відкрила перший у місті дитячий садок у 1913 році. Публікувала наукові статті, зокрема у виданнях Михайла Грушевського.
Світлана Барабаш
Докторка філології, професорка, громадська активістка. Займалася популяризацією жіночої ролі в культурі, мала незалежну думку і формувала критичне мислення у студентства.
Нінель Бокій
Археологиня, дослідниця скіфської спадщини, засновниця археологічного гуртка в університеті. У 2011 році в Кропивницькому відкрили музей її імені.
Жінки, які працювали на заводах і страйкували
На початку ХХ століття кропивничанки працювали на заводах по 11 годин. У 1905 році на заводі Ельворті відбувся страйк — жінки вимагали скорочення робочого дня. Власник погодився на 9-годинний день, щоби уникнути збитків.
“Місто має знати своїх героїнь”
Авторка екскурсії Оксана Гончарова підкреслює — розповідає не лише про архітектуру, а й про дух епохи та боротьбу жінок. Екскурсія проходить за донати, які передають волонтерській спільноті “Добромир”, що з початку повномасштабного вторгнення приготувала для ЗСУ понад 1,5 мільйона порцій їжі.
“Феміністичний рух діє в кожній жінці, навіть якщо вона цього не усвідомлює”, — казала Мілена Рудницька. Сьогодні ці слова знову набувають актуальності в місті, де жінки творили і продовжують творити зміни.”
Залишити коментар