3 серпня на площі Героїв Майдану в Кропивницькому відбулася чергова щотижнева акція солідарності з українськими військовими, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Захід організували рідні та близькі захисників, щоб привернути увагу до їхніх історій і нагадати, що на них чекають вдома.
Серед учасників акції — сім’ї бійців, які не припиняють пошуків та сподівань на повернення своїх рідних.
Особисті історії родин зниклих військових
Мама та сестра 28-річного Максима Кравченка приїхали на площу з портретом чоловіка, який зник безвісти 1 травня цього року на Донеччині. У документі розслідування зазначено, що підрозділ Максима потрапив під удар дрона-камікадзе під час виходу на позиції.
«Чекаємо, надіємося, що в нього все буде добре. Ми його дочекаємося. Ми його дуже любимо. Максим любить життя, мріяв жити у вільній Україні, яку пішов захищати», — сказала його мама.
Максим добровільно вступив до лав ЗСУ у січні 2024 року. Його батько став до війська ще 26 лютого 2022-го. Дома на нього чекають двоє маленьких синів — Кирило та Тимофій.
Ірина Прокопова тримала під час акції прапор із портретом свого 25-річного сина Максима Вербицього, який зник 31 грудня 2024 року у Великій Новосілці на Донеччині. Він служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади. До війська пішов добровольцем ще у 2022 році. Дома на нього чекають дружина та дитина.
Ще одна учасниця заходу — Тетяна Нежура. Вона вже 26 місяців розшукує свого брата Бориса Нежуру, військовослужбовця 28-ї окремої механізованої бригади. Чоловік зник безвісти у червні 2023 року на Бахмутському напрямку, а будь-яка інформація про його місцеперебування досі відсутня.
Постійна підтримка та нагадування
Щотижневі акції в Кропивницькому стали традиційним місцем зустрічі тих, хто чекає на повернення близьких із полону чи хоче дізнатися правду про зниклих. Учасники тримають у руках портрети, прапори та плакати з іменами своїх рідних, щоб наголосити — кожен із них має свою історію та право повернутися додому.
Залишити коментар