Колишній курсант Військової академії в Одесі має відшкодувати державі 44 871,71 грн – таке рішення ухвалив Кіровоградський окружний адміністративний суд. Йдеться про витрати на його утримання під час навчання, які залишилися несплаченими після відрахування з вишу через академічну неуспішність.
Після звільнення з навчального закладу історія не завершилася автоматично. Навпаки – перейшла у судову площину, де держава вимагала компенсації витрат, понесених під час підготовки майбутнього військового.
Долучайтеся до оновлень – читайте SUD.UA у Telegram.
Суд розглядав справу, в якій військовий навчальний заклад наполягав: курсант отримував повне забезпечення за рахунок держави, однак умови контракту не виконав, що й стало підставою для фінансових вимог після його відрахування.
У центрі спору – питання, чи зобов’язаний колишній курсант компенсувати витрати на своє навчання та утримання, якщо контракт достроково розірвано через систематичне невиконання обов’язків і неуспішність.
Як встановив суд, у липні 2023 року чоловіка зарахували до Військової академії (м. Одеса) на перший курс за спеціальністю «Військове управління (за видами Збройних сил)». Одночасно він набув статусу курсанта та був зарахований до списків особового складу військового навчального закладу.
З цього моменту він перебував на повному державному забезпеченні – отримував грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення відповідно до курсантських норм.
29 липня 2023 року між Міністерством оборони України в особі начальника академії та курсантом був укладений контракт про проходження військової служби під час навчання. Документ передбачав не лише обов’язок сумлінно опановувати освітню програму, а й вимогу після завершення навчання відслужити на офіцерських посадах щонайменше п’ять років.
Окремо в контракті було прописано фінансову відповідальність. У разі дострокового розірвання через неуспішність, недисциплінованість або систематичне невиконання умов навчання курсант мав компенсувати державі витрати на своє утримання.
Саме ця умова згодом стала ключовою у судовому спорі.
У лютому 2025 року наказом начальника академії курсанта відрахували з навчального закладу – офіційною причиною стала академічна неуспішність. Тоді ж контракт розірвали через систематичне невиконання його умов.
Після відрахування його направили для подальшого проходження служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Військова академія провела фінансовий розрахунок і визначила, що загальна вартість утримання курсанта становила 51 269,56 грн. Частину суми було покрито, однак залишок боргу – 44 871,71 грн – так і не був сплачений.
Окремо суд встановив важливу деталь: колишній курсант під підпис ознайомився з розрахунком витрат і навіть письмово зобов’язався добровільно погасити заборгованість протягом року. Але цього не зробив.
Жодних заперечень до суду він також не подав і доказів сплати боргу не надав.
Суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення коштів є достатніми, а позов військової академії – обґрунтований.
У підсумку Кіровоградський окружний адміністративний суд постановив стягнути з колишнього курсанта на користь Військової академії (м. Одеса) 44 871,71 грн витрат, пов’язаних із його навчанням та утриманням.
Окремо суд зазначив, що підстав для стягнення судових витрат не встановлено, оскільки позивач не ніс витрат на свідків чи експертизи.
У мотивувальній частині рішення суд послався на Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема, наголошено, що курсантська служба є повноцінним видом військової служби, а отже підпадає під відповідне правове регулювання.
Також суд звернув увагу на норму закону, яка прямо передбачає обов’язок курсантів компенсувати витрати держави у разі дострокового розірвання контракту через визначені законом підстави, зокрема неуспішність або систематичне невиконання умов навчання.
Додатково застосовано Порядок відшкодування витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року. Він визначає, що держава має право стягувати фактичні витрати на утримання курсанта – включно з грошовим, продовольчим, речовим і медичним забезпеченням – у разі невиконання контракту.
Суд окремо підкреслив: факт підписання розрахунку і добровільного зобов’язання свідчить про визнання боргу, однак його невиконання стало підставою для примусового стягнення.
Таким чином, справа завершилася рішенням на користь військової академії, а колишній курсант тепер має компенсувати державі витрати, понесені під час його навчання у військовому закладі.
Залишити коментар