У науковому середовищі з’явилося видання, яке вже називають знаковим для української археології. Книга Олександра Могилова та Нінель Бокій присвячена Світловодському скіфському могильнику — одній з наймасштабніших пам’яток IV століття до нашої ери у Центральній Україні.
Праця узагальнює десятиліття археологічних досліджень некрополя, що розташований безпосередньо в межах сучасного Світловодська, поруч із житловою забудовою. Видання дозволяє глибше зрозуміти соціальну структуру, вірування та повсякденне життя населення Великої Скіфії.
Дослідження, що тривало десятиліттями
Системні археологічні розкопки Світловодського могильника розпочалися у 1975 році й тривали до 1986-го. Окремі дослідження проводилися ще до 1990 року. Роботи очолювала археологиня Нінель Михайлівна Бокій, завдяки якій вдалося врятувати значну частину пам’ятки від знищення під час активного господарського освоєння території.
Некрополь розташовувався на високому плато правого берега Дніпра — типовому для скіфських поховань місці, що домінує над навколишнім ландшафтом і підкреслює сакральний статус території. Сьогодні ця ділянка фактично стала частиною міського простору, що надає дослідженням особливої цінності.
Некрополь у цифрах і фактах
Світловодський могильник є масштабним археологічним комплексом, який демонструє складну соціальну організацію скіфського суспільства. Під час досліджень археологи зафіксували:
- 158 детально вивчених поховань;
- переважну більшість поховань IV століття до н.е. — періоду розквіту Великої Скіфії;
- 1738 бронзових і залізних наконечників стріл, що свідчать про значну роль воїнів у громаді;
- 7 бронзових дзеркал — надзвичайно рідкісну кількість для одного могильника, яка вказує на високий соціальний статус частини жінок.
Соціальний портрет скіфської громади
Матеріали некрополя відображають повний соціальний зріз населення. Тут ховали озброєних вершників, жінок із коштовними прикрасами та дітей, зокрема віком 5–7 років. Такі знахідки свідчать про високу дитячу смертність і водночас про важливість родинних та родових зв’язків.
Архітектура поховань була різноманітною — від простих ґрунтових ям до складних катакомб і стовпових гробниць із дерев’яними перекриттями. Більшість похованих орієнтували головою на захід або південний захід, що пов’язують із солярними уявленнями та культом предків.
Зброя, прикраси і ритуали
Поховальний інвентар зі Світловодського могильника вирізняється багатством і символізмом. Воїнський комплекс представлений мечами-акінаками, списами, дротиками та численними наборами стріл, що підтверджує високий рівень озброєння та чітку військову організацію громади.
У жіночих похованнях знаходили намисто зі скла, бронзові сережки, браслети, гривни та дзеркала — предмети не лише побутові, а й сакральні. Ритуальну складову підтверджують залишки жертовної їжі — кістки коней, великої та дрібної рогатої худоби, а також ножі, призначені для обрядових дій.
Світловодський могильник у системі античного світу
Окремий розділ книги присвячений античному імпорту. У похованнях виявили фрагменти амфор з островів Хіос і Фасос, міста Гераклея, а також чорнолаковий посуд — канфари, кіліки та блюда.
Ці знахідки свідчать про активні торговельні контакти місцевих племен із грецькими колоніями Північного Причорномор’я. Територія сучасного Світловодська була частиною широкої економічної та культурної мережі, де поєднувалися степові й середземноморські традиції.
Книга Олександра Могилова та Нінель Бокій стала не лише підсумком багаторічних розкопок, а й важливим кроком у збереженні історичної пам’яті. Вона переконливо показує: скіфи цих земель були носіями складної культури, розвинених вірувань і далеких торговельних зв’язків.
Залишити коментар