Світловодська громада схилила голови в жалобі: 21 січня селище Власівка провело в останню дорогу свого захисника, 30-річного Антона Семенюка. Снайпер, який пройшов пекло Бахмута, загинув ще навесні 2025 року, проте офіційне підтвердження родина отримала лише тепер.
Антон Семенюк народився в Узбекистані, у місті Бухарі, але справжнім домом для нього стала Власівка. Шлях майбутнього воїна пролягав через Пантаївську школу-інтернат та Кременчуцьке ПТУ № 6. До великої війни він встиг попрацювати в столиці, проте вже у 2018 році життя круто змінилося – мобілізація, а згодом і свідомий вибір професійної служби за контрактом.
Він був не просто солдатом, а майстром своєї справи – снайпером 2 категорії. За роки служби Антон зарекомендував себе як мужній та надзвичайно відповідальний боєць. Навіть після важкого поранення, отриманого у 2023 році під Бахмутом, він не залишив військо і після лікування повернувся у стрій, щоб тримати оборону на Сумщині.
На кожній позиції, де б не був Антон, він опікувався тваринами та частував побратимів власноруч приготованими стравами – воїн дуже любив готувати та співати.
Фатальний бій відбувся 11 березня 2025 року поблизу села Басівка на Сумщині. Під час ворожого штурму зв’язок із захисником обірвався. Довгі місяці очікувань та надії завершилися лише 12 січня 2026 року, коли загибель снайпера було підтверджено офіційно.
Держава та військове командування високо оцінили відвагу бійця. У послужному списку героя – низка почесних нагород:
- Орден «За мужність» І ступеня;
- Нагрудний знак «Золотий хрест»;
- Відзнака «За жертву крові / В боях за волю України».
Поховали Антона Семенюка з усіма військовими почестями. У нього залишилися лише найрідніші – мама та сестра, а також пам’ять односельців і побратимів про щиру людину, яка понад усе прагнула волі для своєї країни. Вічна шана герою, який віддав життя за наш спокій.
Залишити коментар