Попри ефективну роботу сил ППО та постійні спроби укріпити енергетичні об’єкти, багато елементів інфраструктури міст залишаються вразливими до атак. Енергосистема залишається розбалансованою, і лише в жовтні 2025 року президент призначив віцепрем’єра Олексія Кулебу відповідальним за її захист. Це рішення ухвалили вже на четвертому році війни.
Незважаючи на зусилля, країна досі не має чіткої системи захисту критичних об’єктів. Питання, хто відповідає за безпеку енергетики, як саме вона організована і чи існує план дій у разі знищення ТЕЦ або інших вузлів, залишаються відкритими.
Президент Володимир Зеленський, коментуючи атаку на Київ, заявив:
«Я незадоволений, якщо ми візьмемо, наприклад Київ, є ТЕЦ-5, ТЕЦ-6… Ми не можемо використовувати ракети Patriot проти дронів. Які в мене можуть бути питання до мера, бо це ж комунальні підприємства Києва».
Слова президента були сприйняті як критика мера столиці Віталія Кличка, нібито той не використовує засоби оборони. Кличко у відповідь повідомив, що місто вживає заходів для захисту інфраструктури, зокрема й ТЕЦ-6, однак її масштаби роблять об’єкт складним для укриття.
Протистояння між центральною владою та мером Києва вкотре актуалізувало питання: хто має нести відповідальність за безпеку критичних об’єктів і чи існує державний механізм дій у разі повного руйнування систем централізованого теплопостачання. Адже тепло не можна доставити чи накопичити, на відміну від води або електрики.
Висота димаря ТЕЦ-6, який видно навіть із навколишніх міст, демонструє, що жоден рівень захисту — від мішків до сіток — не здатен убезпечити такий об’єкт. Проте саме ця очевидна вразливість стала несподіванкою для центральної влади, яка переклала відповідальність на місцеву.
Голова Держагентства відновлення Сергій Сухомлин у своєму інтерв’ю визнав, що фізично захистити ТЕЦ неможливо, адже будівництво захисної споруди коштуватиме дорожче, ніж сама станція. Він додав, що в разі влучання ракети залишаються інші котли, а основну увагу слід приділяти трансформаторним підстанціям і насосним групам. Проте, за його словами, у Києві цього ще не зроблено.
У подальшому Сухомлин уточнив, що Київ нібито виділив Агентству 2,1 млрд грн на захист об’єктів, але коштів не отримали. Водночас мер Кличко говорив про 2,7 млрд грн уже виділених і 3,7 млрд запланованих коштів. Неясно, хто саме є виконавцем, але основне питання полягає в тому, чому ці суперечливі заяви взагалі з’явилися.
Додатковою темою для відволікання уваги став арешт колишнього голови «Укренерго» Володимира Кудрицького, якого звинуватили у провалах у сфері енергетичної безпеки. Саме за його керівництва починалися проєкти захисту, що нині завершують Міненерго та Держагентство відновлення.
Варто пам’ятати, що відповідальність за безпеку столиці несе начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко. Мери не мають повноважень самостійно керувати оборонними роботами.
Насправді головна проблема полягає не в персоналіях, а в системі управління. Хто фактично будує укріплення і хто контролює процес — питання відкрите. За даними фахівців, процедура така: балансоутримувач звертається до ліцензованого проєктного інституту, який розробляє план, далі підрядник виконує роботи, а завершення перевіряє Держслужба спецзв’язку. Агентство відновлення не завжди залучене до цього процесу, що ускладнює контроль.
Звіт парламентської тимчасової слідчої комісії під головуванням Олексія Кучеренка констатує, що більшість об’єктів мають лише базовий рівень захисту, близько сотні — другий рівень, спрямований проти дронів. При цьому вартість проєктів, за оцінками комісії, завищена у 3–4 рази. Жодна споруда третього рівня станом на жовтень 2025 року не завершена, усі роботи зупинено, а витрати на них визнано фактичними втратами бюджету. Укладено 22 договори на понад 98 млрд грн.
У 2023–2024 роках для «Укренерго» та Агентства відновлення передбачали 35,9 млрд грн, з яких використано 18,71 млрд. Обсяги фінансування 2025 року залишаються невідомими. За наявною інформацією, «Укренерго» споруджувало захисні об’єкти не за бюджетні, а за кошти міжнародних партнерів, завдяки чому 60% підстанцій і половина трансформаторів нині мають укриття.
Міненерго під керівництвом Германа Галущенка, як вважають експерти, не організувало будівництва джерел розподіленої генерації, хоча саме міністерство повинно було координувати підготовку до зими. Натомість функції управління перейняли інші установи, а конкретних результатів немає.
Алгоритм дій у разі ураження критичного об’єкта передбачає створення при ОВА оперативного штабу, який визначає план і джерела фінансування. До процесу залучають профільні міністерства. Лише у 2025 році Кабмін створив Координаційний центр з питань управління прифронтовими регіонами під керівництвом Олексія Кулеби. Центр отримав повноваження швидше ухвалювати рішення, але охоплює лише дев’ять областей, тоді як решта регіонів залишилися без координації.
Така система діє реактивно, тобто «гасить пожежі» замість працювати на випередження. Центральна влада та військові адміністрації виявилися неготовими до масштабних викликів цієї осені. Громадськість бачить лише публічні звіти про ліквідацію наслідків атак, але не отримує інформації про побудову ефективного захисту.
Аналітики у звіті «Ризики опалювального сезону 2025/2026» наголошують, що держава знову діє короткозоро. Підготовка до зими відбувається лише на один сезон без стратегічного планування. Енергетика функціонує за довоєнними схемами з мінімальними запасами, а розвиток місцевої генерації фактично заблокований через відсутність підтримки бізнесу. Це робить систему ще більш нестійкою.
Щоб виправити ситуацію, Україні потрібно перейти до середньострокового планування, формувати запаси енергоресурсів із резервом, підтримувати децентралізовану генерацію, залучати громади й приватний сектор до енергетичних проєктів. Важливо забезпечити фінансову підтримку банків і міжнародних партнерів та інтегруватися з енергосистемою ЄС. Але головна проблема в тому, що часу на це вже майже не залишилося.
З огляду на ризики, експерти радять громадянам готуватися самостійно. Якщо теплопостачання припиниться, важливо мати запасні варіанти. Місцева влада має визначити будівлі, які можна опалювати від альтернативних джерел, і забезпечити готовність прийняти людей. Жителям варто підтримувати контакти з близькими в різних районах, а за можливості підготувати заміські будинки з автономним опаленням.
Також необхідно вжити заходів для збереження тепла в житлі та, у разі екстремального холоду, злити воду з систем опалення, щоб уникнути аварій. Ця відповідальність лягає на мешканців, адже керуючі компанії не завжди зможуть оперативно реагувати.
Нині пріоритет один — вижити цієї зими, зберегти життя і країну. Пошук винних буде потім, а зараз важливо зберегти тепло і спільну відповідальність за майбутнє.
Залишити коментар