Заслужений художник України Олександр Охапкін уже майже півстоліття перетворює фарби на глибокі сенси, працюючи у рідкісному жанрі «хатньої ікони». Його творчий шлях, що розпочався ще у п’ятирічному віці, став основою для нової розповіді з циклу про видатних майстрів Олександрії.
Для митця мистецтво – це не просто робота, а спосіб існування. Охапкін переконаний: справжній живописець повинен мати ґрунтовні знання з хімії, фізики та математики, аби глядач повірив у кожен мазок пензля. Цей прагматизм допомагає йому створювати образи, що прикрашають храми Парижа, Львова та Києва.
Присвятити себе мистецтву – неможливо. Це така царина, якою просто живуть.
Від перших ескізів до визнання у Парижі та Львові
Доленосний поворот у творчості Охапкіна стався ще під час навчання в училищі у Дніпрі. Коли юному студенту здавалося, що він не відчуває живопису, замовлення на копію ікони відкрило в ньому прихований дар. Сьогодні його сакральні роботи можна побачити у визначних духовних центрах:
- Церква святого Володимира (Париж);
- Собор святого Юра (Львів);
- Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі (Київ);
- Храми Олександрії та Кропивницького;
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Пирогові.
Митець не обмежується лише майстернею. Він понад тридцять років викладає в Олександрійській художній школі, намагаючись дати дітям той рівень знань, про який колись мріяв сам. За його словами, найбільша нагорода – це коли випускники роками успішно працюють на базі закладеного ним фундаменту.
Художник впевнений, що успіх у мистецтві вимагає колосальної працездатності – до 15 годин роботи щодня. Тільки такий підхід дозволяє знайти свою унікальну нішу та принести у світ щось нове. Попри світову славу та присутність робіт у приватних колекціях Канади, США та Франції, Олександр залишається вірним рідному місту. Олександрія для нього – це не просто точка на карті, а Батьківщина, яка колись дала поштовх його таланту.
Залишити коментар