У креативному просторі KOWO в Кропивницькому відбулася зустріч із музикантом, журналістом і ведучим подкасту Unzip Альбертом Цукренком. Він розповів про шлях української поп-музики – від радянських часів до сучасності та її розвиток у роки повномасштабної війни.
Цукренко, відомий як фронтмен гурту «Хамерман Знищує Віруси», підкреслив, що витоки української естради сягають 50-х років ХХ століття. Тоді з’явилися перші ознаки «живого» звучання у піснях, які виконували оперні вокалісти. Попри те, що музика була частиною державної пропаганди, митці залишалися щирими українцями та зберігали патріотичний дух. Він навів приклади творчості Платона Майбороди, Андрія Малишка, Степана Сабадаша, а також пісень «Рідна мати моя», «Київський вальс», «Марічка».
60-ті роки подарували світу такі шедеври, як «Два кольори» чи «Чорнобривці». А справжній вибух на сцені спричинив ансамбль «Смерічка», який зробив моду на українську пісню та відкрив таких зірок, як Назарій Яремчук і Василь Зінкевич.
Водночас Цукренко нагадав, що у радянський період про незалежність української музики не йшлося – усі артисти були підконтрольними державі, стикалися з цензурою та обмеженнями. Наприклад, учасників гуртів змушували змінювати зовнішність чи рухи під час телезйомок.
80-ті роки, за його словами, стали часом занепаду естради. Русифікація торкнулася навіть найпопулярніших артистів, які почали виконувати пісні російською. Водночас з’явилося нове покоління музикантів, що принесло свіжу хвилю і відкрило шлях незалежній українській музиці, яка розквітла на початку 90-х.
Однак уже в кінці 90-х ситуація змінилася – на український ринок зайшли російські медіа-холдинги, і успіх артистів часто вимірювався виступами у Москві. 2014 рік, коли розпочалася війна, став переломним моментом: саме тоді стало очевидно, хто з артистів займає проукраїнську позицію, а хто продовжує співпрацю з Росією.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році музична сцена пережила новий підйом – з’явилася так звана «байрактарщина» і безліч пісень, натхненних військовими перемогами. Проте згодом музиканти почали повертатися й до інших тем – про любов, гумор, повсякденність. Адже, наголошує Цукренко, виросло покоління, яке не знає іншої молодості, окрім воєнної реальності.
«Життя триває, і співати про нього потрібно. Українська музика має всі шанси стати помітною культурою на європейському континенті», – підсумував він.








Залишити коментар