У квітні боргові показники на українських енергетичних ринках знову вийшли на максимум – як у секторі теплокомуненерго на газовому напрямку, так і на балансуючому ринку електроенергії. Ситуація, яка роками накопичувалась у тіні тарифних дисбалансів, тепер демонструє ознаки системної кризи, що лише посилюється.
Найбільший тиск відчувають підприємства комунальної сфери. Вони змушені працювати в умовах, коли реальні витрати на ресурси значно вищі, ніж ті тарифи, за якими вони надають послуги населенню. У результаті – хронічний дефіцит коштів і неможливість повністю розраховуватися за поставлені енергоносії.
Причина такого дисбалансу закладена у механізмі ПСО. Держава зобов’язує постачальників продавати газ і електроенергію для окремих категорій споживачів за заниженими цінами. Водночас тарифи на тепло та гарячу воду для населення залишаються зафіксованими мораторієм і не покривають фактичної собівартості виробництва послуг.
На практиці це створює розрив, який ніхто повноцінно не компенсує. Формально держава мала б покривати різницю між ринковою вартістю ресурсів і затвердженими тарифами з бюджету, однак цього системно не відбувається. У підсумку боргове навантаження поступово накопичується всередині галузі.
Паралельно погіршується ситуація на рівні національного оператора енергосистеми. “Укренерго” формує заборгованість перед учасниками балансуючого ринку – компаніями, які підтримують стабільність енергосистеми, оперативно регулюючи виробництво електроенергії залежно від потреб.
Саме цей сегмент є критично важливим для роботи енергосистеми, адже дозволяє уникати перебоїв у постачанні. Але через фінансові перекоси він також опиняється під тиском, що посилює загальну нестабільність ринку.
Експерт з енергетики Геннадій Рябцев наголошує, що без втручання уряду розв’язати боргову кризу неможливо. На його думку, проблема давно вийшла за межі технічних рішень і потребує політичних рішучих кроків на рівні Кабінету міністрів.
Водночас, як зазначає фахівець, держава роками не надавала цій проблемі пріоритетного значення. Через це ситуація не лише не вирішується, а й поступово погіршується, накопичуючи нові борги в різних сегментах енергетичного ринку.
Окремим фактором залишається сама логіка тарифоутворення. Коли одні учасники ринку продають ресурси дешевше собівартості, а інші не отримують компенсацій за різницю, система неминуче починає втрачати баланс. У таких умовах борги стають не винятком, а постійним елементом роботи галузі.
У підсумку енергетичний сектор опиняється у замкненому колі фінансових зобов’язань. Комунальні підприємства не можуть розрахуватися з постачальниками, оператори ринку накопичують власні борги, а загальна напруга лише зростає разом із кожним новим розрахунковим періодом.
Залишити коментар