Чотири громади Кіровоградщини втратили своїх захисників на фронті та в тилу

Кіровоградська область продовжує оплакувати своїх синів, які стали на захист держави. Протягом останніх днів надійшли офіційні підтвердження про загибель двох воїнів, чию долю тривалий час не могли встановити, а також звістки про смерть ще двох ветеранів та діючих військовослужбовців. Трагічні новини підтвердили представники місцевого самоврядування Вільшанської, Петрівської, Новомиргородської та Катеринівської громад.

Для Вільшанської громади завершилися місяці невідомості щодо долі молодшого сержанта Сергія Драгана. Головний сержант механізованої роти 61 – ї окремої механізованої бригади вважався зниклим безвісти з лютого 2024 року після боїв поблизу села Орлівка на Донеччині. Експертиза ДНК підтвердила найгірші побоювання рідних. Сергій народився у селі Добрянка, пройшов бойовий шлях через Миколаївщину, Херсонщину та Соледар. У нього залишилася велика родина: матір, сестри, брат та дружина. Поховають воїна у Первомайську, де він жив до війни.

Схожа історія сколихнула і село Зелене Петрівської громади. Тут стало відомо про загибель 42 – річного Андрія Розкошного, який служив навідником у славетній 79 – й окремій десантно – штурмовій Таврійській бригаді. Андрій, професійний газоелектрозварювальник за фахом, мобілізувався у жовтні 2023 року. Його життя обірвалося 15 травня 2024 року в районі Новомихайлівки на Донеччині. До сьогодні захисника офіційно вважали зниклим безвісти. У воїна залишилися дружина та син.

Окрім бойових втрат, область зазнала втрат через підірване війною здоров’я бійців:

• У Катеринівці прощатимуться з Миколою Драганом. 55 – річний водій великовантажних авто у цивільному житті, він пішов на фронт у квітні 2022 року. Пройшов службу у 65 – й та 54 – й бригадах. 13 січня 2026 року життя старшого водія обірвала тяжка пневмонія.
• Новомиргородська громада готується провести в останню путь ветерана Геннадія Максимця. Уродженець Полтавщини, 1980 року народження, помер після служби. Церемонія прощання запланована на 18 січня.

Пам’ять про цих людей — від досвідчених водіїв до молодих сержантів — назавжди залишиться частиною історії боротьби за незалежність. Кожна громада готується вшанувати своїх героїв згідно з військовими традиціями, сповіщаючи про дати поховання додатково. Герої не вмирають, доки ми про них пам’ятаємо.