10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН у паризькому палаці Шайо ухвалила Загальну декларацію прав людини. Документ став реакцією на досвід Другої світової війни та першим універсальним формулюванням невід’ємних прав, що належать кожній людині.
До декларації увійшло 30 статей. Згодом вони стали основою міжнародних договорів, регіональних актів у сфері прав людини, а також багатьох національних конституцій і законодавчих норм. Міжнародний законопроект з прав людини охоплює Всесвітню Декларацію Прав Людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та два факультативні протоколи до нього.
У 1966 р. Генеральна Асамблея затвердила два докладні договори, що завершили формування цього законопроєкту. А після їх ратифікації необхідною кількістю держав у 1976 р. він набув статусу міжнародного права.
Розроблення декларації тривало два роки, починаючи з 1946 р., і здійснювалося Комісією з прав людини, до якої входили 18 представників із різними політичними та національними поглядами. Редакційний комітет працював під головуванням Елеонори Рузвельт, відомої своїм правозахисним внеском.
День ухвалення документа – 10 грудня – відзначають як Міжнародний день прав людини. Щороку його відзначають приватні особи, громадські, релігійні та правозахисні організації, парламенти, уряди та сама Організація Об’єднаних Націй.
У ювілейні дати традиційно проводять додаткові інформаційні заходи, присвячені популяризації прав людини та самої декларації. Зокрема, 60-та річниця у 2008 р. проходила під гаслом «Гідність і справедливість для всіх нас».
Залишити коментар